Прикладом чудового закону, який не так чудово діє, як би хотілося, в нашій державі є Закон “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”. В теперішні складні часи багато сімей відчувають себе такими, однак, наша держава має на це власний погляд.

Так, відповідно до названого Закону малозабезпечена сім’я – це сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї. Такий прожитковий мінімум повинен обчислюватись як сума прожиткових мінімумів для кожного члена сім’ї.

На сьогодні прожитковий мінімум становить:

для дітей віком до 6 років: – 1032 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років – 1286 гривень;

працездатних осіб – 1218 гривень;

осіб, які втратили працездатність – 949 гривень.

2Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім’ї.

Таким чином, якщо ваша сім’я складається з працездатних чоловіка та дружини та двох дітей віком до шести років, то прожитковий мінімум для такої сім’ї на сьогодні становить 4500 грн. Якщо дохід такої сім’ї становить, наприклад, 3000 грн., то державна допомога виплачуватиметься у сумі 1500 грн.

Все було б добре, якби наведені норми виконувались. Однак, Законом передбачено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. А це вже зовсім інша справа. У 2015 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму (ще його називають “гарантований мінімум”) у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб – 21 відсоток (255,78 грн.), для дітей – 85 відсотків (до 6 років – 877,2, від 6 до 18 років – 1093,1 грн.), для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів – 100 відсотків (949 грн.). Максимальний розмір допомоги обчислюється з урахуванням цього гарантованого мінімуму і, відповідно, становить 75% від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.

3Крім того, передбачено підвищення гарантованого мінімуму для певних категорій осіб, які входять до складу малозабезпеченої сім’ї: для кожної дитини (крім дитини-інваліда), рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, для дитини-інваліда, дитини, яка утримується одинокою матір’ю (батьком), для дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, – на 20 відсотків; для громадян, які отримали статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського,- на 20 відсотків.

Тобто, для вищенаведеної як приклад сім’ї в 2015 році гарантований мінімум становить:

255,78 х 2 + (877,2 + 877,2 х 0,1) х 2 = 2441,4 грн.

Відчутна різниця: 4500 грн. і 2441,4 грн., – правда? При доході 3000 грн. в 2015 році така сім’я допомоги від держави отримувати не буде.

Законом передбачений додатковий “бонус” для дітей: розмір допомоги (в тому числі й максимальний), збільшується на кожну дитину віком до 13 років на 250 гривень, від 13 до 18  років – на 500 гривень. Максимальний розмір державної соціальної допомоги з урахуванням збільшення її розміру на кожну дитину, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, не може перевищувати прожитковий мінімум для сім’ї (наведені положення набувають чинності з 1 квітня 2015 року).

Виникає запитання: навіщо приймати закон, який не може бути виконаний? Такі наші реалії.

4Якщо з урахуванням наведених розрахунків Ви все ще претендуєте на отримання допомоги, то необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету міської, районної у місті ради або до виконавчого комітету сільської, селищної ради за місцем реєстрації уповноваженого представника сім’ї і подати наступні документи:

–          заяву встановленої форми;

–          документ, що посвідчує особу;

–          довідку про склад сім’ї;

–          декларацію про доходи та майно осіб, які входять до складу сім’ї;

–          довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Існують випадки, які виключають можливість призначення допомоги. Це такі ситуації, коли:

1) працездатні члени малозабезпеченої сім’ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги. Виключення становлять особи, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; особи, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; особи, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, за інвалідами II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичні особи, які надають соціальні послуги);

2) під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім’ї з’ясовано, що малозабезпечена сім’я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здача у найм або оренду житлового приміщення (будинку) або його частини; один чи кілька членів сім’ї працюють без оформлення трудових відносин у встановленому порядку; можливість отримання доходу від утримання худоби, птиці, інших тварин; дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажної машини, мікроавтобуса тощо); 3) особи, які входять до складу малозабезпеченої сім’ї, протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо або оплатили послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв’язку тощо (крім житлово-комунальних послуг, у межах норм споживання та медичних послуг, пов’язаних із забезпеченням життєдіяльності) в сумі, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім’ї; 4) у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї є друга квартира (будинок) за умови, що  загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім’ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім’ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму). При цьому не враховуються транспортні засоби, які згідно із законодавством не є об’єктами оподаткування (крім тракторів на гусеничному ходу);5) у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами I та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім’ї причин не приносить дохід.

5Однак, не треба розраховувати на те, що на таку допомогу можна жити все життя. Так, призначена соціальна допомога може бути зменшена до 50 відсотків її розміру у разі невикористання сім’єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування. У разі повторного подання інформації про відсутність доходів у працездатних осіб, які включені до складу сім’ї (крім осіб, які названі як виключення до п.1 (див.вище), а також якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальної допомоги поступово зменшується при кожному наступному зверненні за її призначенням відповідно на 20, 20 і 10 відсотків.

На захист державного бюджету від недобросовісних громадян законодавством передбачено: якщо сім’єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення мають право вимагати повернення таких коштів, в тому числі і в судовому порядку.

На жаль, підтримка малозабезпечених сімей далека від того рівня, який би забезпечив таким сім’ям нормальне існування, і найближчим часом не доводиться розраховувати на покращення становища. Та все ж будемо сподіватись, що колись таки названий закон запрацює як належить!

Риска

Юлія Золотаренко