Відпустка по догляду за дитиною рано чи пізно закінчується і перед нами, молодими матусями, постає питання: що далі? (про відпустки та інші права жінок, які мають дітей можна почитати тут) Віддавати дитину до дитячого садочка чи може ще посидіти з нею вдома? А може найняти таку собі “Мері Поппінс”, щоб не тільки гляділа дитину, а ще й проводила з нею розвиваючі заняття? Давайте розберемося, що таке дошкільна освіта і чи обов’язкова вона відповідно до нашого законодавства.

Базовим законом, який регулює вищезгадані питання, є Закон України “Про дошкільну освіту”. Цей закон промовисто проголошує, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах. Але на практиці виходить так, що освіта то безкоштовна, однак нові пластикові вікна у садочку ніхто безкоштовно не встановить і, зважаючи на те, що бюджетне фінансування на утримання матеріально-технічної бази навчальних закладів є досить обмеженим, то платити за такі речі доводиться нам, батькам. Крім того, є ще офіційні платежі: згідно з законом батьки повинні вносити плату за харчування дитини.

1 Закон визначає дошкільну освіту як цілісний процес, спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду. Закон проголошує, що  дошкільний вік – це базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини.

Щодо змісту дошкільної освіти, то він визначений у Базовому компоненті дошкільної освіти – це документ (державний стандарт), що містить норми і положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті.

2Дуже часто батьки, які віддають дитину до дитячого садочка, повністю перекладають відповідальність за її виховання та розвиток на навчальний заклад. Однак, батьки повинні уяснити собі, що такий стан речей не є нормальним, адже батьківську відповідальність не можна перекладати ні на кого іншого. Ця істина знайшла відображення і в Законі, де зазначено, що систему дошкільної освіти становлять не лише дошкільні навчальні заклади, а і освіта та виховання у сім’ї; одним із принципів дошкільної освіти названо єдність виховних впливів сім’ї і дошкільного навчального закладу. Для визначення ролі сім’ї у дошкільній освіті виділено окрему статтю (восьму), яка передбачає, що сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Відвідування дитиною дошкільного навчального закладу не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі.

3Особливо хочу звернути увагу на положення частини 3 статті 8 Закону “Про дошкільну освіту”, де встановлено: “Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності”. Деякі батьки схильні думати, що вони можуть робити із своєю дитиною, що хочуть, мають право виховувати її так, як тільки їм заманеться (зразу згадався Тарас Бульба: “Я тебе породив, я тебе и вб’ю”). А ні, не так воно є! Держава повсюдно втручається у виховання неповнолітніх дітей, адже це є питання майбутнього держави і навіть її існування як такої. Звідси численні соціальні служби захисту дітей, які вишукують неблагополучні сім’ї і наглядають за ними, судові процеси про відібрання дітей і позбавлення батьківських прав, і таке інше. Ще один приклад можна знайти у статті про допомогу при народженні дитини.

До слова про розподіл відповідальності: Законом передбачено, що дошкільний навчальний заклад здійснює соціально-педагогічний патронат та взаємодію з сім’єю, а також є осередком поширення серед батьків психолого-педагогічних та фізіологічних знань про дітей дошкільного віку.

Але повернімось до теми сьогоднішньої статті.

Тепер про обов’язковість.

За бажанням батьків дитина може здобувати дошкільну освіту в одній із наведених форм:

у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;

у сім’ї (до досягнення дитиною п’ятирічного віку);

за допомогою фізичних осіб з високими моральними якостями, які мають відповідну вищу педагогічну освіту, ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти та фізичний стан здоров’я яких дозволяє виконувати обов’язки педагога. Це мається на увазі вже згадана нами Мері Поппінс з ліцензією J

6Таким чином, до п’яти років батьки можуть виховувати дитину вдома, при цьому вони зобов’язані дотримуватись вимог Базового компонента дошкільної освіти, однак, потім необхідно віддати її до садочка або найняти професійного вихователя. В такий спосіб держава бере на себе обов’язок з підготовки дитини до школи, аби забезпечити принцип наступності і перспективності дошкільної освіти.

Якщо ви надумали віддати дитину до приватного садочка – обов’язково перевіряйте наявність ліцензії на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти. Без неї вони таку діяльність здійснювати не мають права.

Тож чекаю ваших коментарів щодо відповідності положенням закону ситуації на практиці: чи здійснюється патронат над сім’єю, як поширюються знання про дітей, наскільки безоплатною є дошкільна освіта, – бо моя дитинка ще не ходить в садочок.

 

Юлія Золотаренко