Сьогодні трохи відійдемо від теми трудових прав жінок і поговоримо про права та обов’язки жінки і чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, тобто перебувають у фактичному шлюбі. В народі такі стосунки іменуються “цивільний” або “громадянський” шлюб. У римському праві такі відносини називалися “конкубінат”, відповідно фактична дружина називалась “конкубіна”. Наявність правового регулювання цієї сфери суспільних відносин свідчить про те, що держава визнає такий союз жінки і чоловіка, надаючи йому правового значення. Більше того, унормування цих відносин спрямоване на наближення статусу їх учасників до статусу членів подружжя у зареєстрованому шлюбі. Однак, статуси ці не є ідентичними. При цьому фактичний шлюб має місце лише тоді, коли як жінка, так і чоловік не перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Так, якщо чоловік залишив дружину і пішов жити до іншої жінки, то, з точки зору Сімейного кодексу, він не перебуває у фактичному шлюбі з останньою, а береться до уваги лише його офіційний шлюб, допоки він його не розірве.

Фактичним шлюбом є проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу

Фактичним шлюбом є проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу

Сімейний кодекс України (стаття 74) встановлює режим спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання у фактичному шлюбі. Вважається, що кожна річ, набута за час спільного проживання, крім речей індивідуального користування (наприклад, коштовності, одяг, взуття), є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка. При цьому спільна сумісна власність на майно виникає незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Об’єктом права спільної сумісної власності є, в тому числі, і заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані жінкою або чоловіком, речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час спільного проживання для одного з них.

Режим спільної сумісної власності означає, що майно, набуте жінкою та чоловіком, є спільним і вони мають рівні права на володіння, користування та розпорядження цим майном.

 

Майно, набуте за час спільного проживання у фактичному шлюбі, є спільною сумісною власністю

Майно, набуте за час спільного проживання у фактичному шлюбі, є спільною сумісною власністю

Сімейним кодексом передбачені також взаємні права та обов’язки жінки і чоловіка, які проживають у фактичному шлюбі, щодо надання утримання (ст.91). Однак, для виникнення таких прав жінка та чоловік повинні тривалий час проживати однією сім’єю. Утримання надається у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою, а у разі спору рішенням суду може бути присуджено сплату аліментів у грошовій формі.

Так, у разі припинення спільного проживання особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до або протягом одного року від дня припинення спільного проживання і потребує матеріальної допомоги, за умови, що жінка, чоловік можуть надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання також у випадку, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня припинення спільного проживання, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї чоловіка, жінки під час спільного проживання. Якщо на момент припинення спільного проживання жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що вони спільно проживали не менш як десять років.

Непрацездатними вважаються жінка, чоловік, які досягли пенсійного віку або є інвалідами I, II чи III групи.

Право на утримання триватиме до поновлення працездатності або до моменту реєстрації повторного шлюбу.

 

Утримання надається в натуральній або грошовій формі

Утримання надається в натуральній або грошовій формі

Сімейний кодекс надає право на утримання і працездатним особам у тих випадках, коли вони у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, не мали можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду. Право на утримання у цьому випадку у зв’язку з припиненням спільного проживання жінка, чоловік матимуть протягом наступних трьох років за умови, що потребують матеріальної допомоги і що жінка, чоловік можуть надавати матеріальну допомогу. Наведена норма надає захист тим жінкам, які все спільне життя присвятили чоловікові і вихованню дітей, у зв’язку з цим не мали можливості навчатися і працювати, тому після припинення фактичних шлюбних відносин вони не будуть покинуті напризволяще і матимуть право на аліменти від чоловіка протягом трьох років. Аналогічне право за законом, звичайно, має і чоловік, однак таку ситуацію на практиці уявити важко.

 

Якщо з жінкою проживають діти – вона матиме право на утримання до досягнення ними трьох років

Якщо з жінкою проживають діти – вона матиме право на утримання до досягнення ними трьох років

Жінка та чоловік мають право на утримання  у фактичному шлюбі також у разі проживання з ними їхньої спільної дитини. Так, жінка, чоловік, з якими проживає дитина, мають право на утримання від чоловіка – батька дитини (жінки – матері дитини) до досягнення дитиною трьох років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку – до досягнення дитиною шести років. Таке право виникає незалежно від того чи жінка, чоловік, з якими проживає дитина, працюють, та незалежно від їхнього матеріального становища, за умови, що інший з батьків може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання мають також жінка, чоловік (навіть якщо вони є працездатними), які опікуються і проживають разом з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, за умови, що другий з батьків може надавати матеріальну допомогу. Таке право триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

5.Статус жінки та чоловіка у фактичному шлюбі наближений до статусу подружжя у питаннях щодо майна та надання утримання

5. Статус жінки та чоловіка у фактичному шлюбі наближений до статусу подружжя у питаннях щодо майна та надання утримання

Таким чином, правовий статус жінки та чоловіка у фактичному шлюбі наближений до статусу подружжя у майнових питаннях та питаннях щодо надання утримання. Жодних особистих немайнових прав для учасників такого союзу закон не встановлює. Однак, у разі судового спору факт спільного проживання однією сім’єю ще треба буде довести, та як одна із сторін, як правило, починає це заперечувати, щоб не ділити майно і не платити аліменти.

Отож, дорогі жінки, ніхто більше не скаже, що Ви, мовляв, живете тут на “пташиних правах”, так як тепер Ви володієте інформацією про свій правовий статус!

 

 

Автор: ЮЛІЯ ЗОЛОТАРЕНКО

Юлія Золотаренко