Для мене внутрішній спокій дуже важливий. Я ненавиджу хвилюватися, переживати, губитися в невідомості, вичікувати і таке інше. Це мене просто з розуму зводить. Якось давно я пообіцяла собі що буду тримати себе в руках і не переживати через дурниці. І це працює. Не завжди, бо бувають різні ситуації, але ось вже, мабуть, років з 8 я не переймаюся дурницями.

IMG_0405

Я не переймаюся, коли чоловік запізнюється з роботи (я довіряю йому, і знаю, що це не без причини). Я не переймаюся, коли мене намагається повчати свекруха (бо вона дуже мудра жінка, і поганого не порадить). Я не переймаюся, що в мене в хаті не помиті вікна (це не основне в житті =)). Я не переймаюся, вже, що про мене хтось щось подумає (я не роблю нічого такого, в мене чиста совість). А якщо подумає? А чого хвилюватися? Змінити ж я й так нічого не можу! =)

Для мене набагато важливіше те, що в мене є чоловік, який спішить до дому як тільки може, годує нашу сім’ю, любить нас. Мені важливіше що в мого чоловіка є мама, яка віддала мені найдорожче що мала – свого сина. Мені важливіше приділити час собі, ніж мити вікна, які і так на 6 поверсі ніхто не бачить =). Мені важливіше жити повним життям ніж заморочуватися на думку інших. І я щаслива =).

IMG_1113

А ще я люблю в кінці дня дякувати Богові за все що в мене є. За дітей, за чоловіка, за Боже милосердя до мене і моєї сім’ї, за батьків, за те, що всі здорові, за те, що ми маємо що їсти, за дах над головою, за любов і розуміння. І я відчуваю, що це все не закінчується саме через те, що вмію цінувати кожну хвилину і подарунки долі.

Христина Дикун

Facebook Twitter Google+ YouTube Skype