Свою старшу дитину я годувала півтора роки. Годувала б, мабуть, і довше, якби не завагітніла вдруге =) і моя гінеколог не порадила відлучити. Це було важко, але ми це пережили.

Недавно моєму молодшому виповнилося 6 місяців, а в мене почало зникати молоко. І, мабуть, не через лактаційний криз а, власне, через хвилювання та емоційний стан.

Важкі часи довкола нас, і мабуть кожна жінка переживає не тільки за чоловіка, сина, коханого, але і за всіх достойних чоловіків в країні. Події, які зараз відбуваються історичні і, вже давно, неминучі, але кожна мама мусить трохи відволіктися, і забутися.

Можливо, комусь ці слова здадуться блюзнірством, як це в такий час можна відволікатися? Як можна не слідкувати за подіями, від яких залежить доля кожного з нас? Але я маю трохи іншу думку.

В мене почало пропадати молоко і я зрозуміла, що вже досить. Трагічні події, які відбуваються в країні – ніяким чином не можуть впливати на мене як маму, оскільки мої діти ще занадто малі, щоб зрозуміти чому мама в такому стані, чому не бавиться з ними, чому не посміхається і плаче. Діти сприймають це на власний рахунок, а цього допустити ніяк не можна.

Я знайшла для себе вихід – я доручила модерацію всіх новин своєму чоловіку. Він більш стресостійкий, і, якщо буде така потреба, зможе прийняти адекватне рішення щодо подальших наших дій. А я мушу виховувати здорових і гідних громадян, які будуть патріотами і ніколи більше не допустять, щоб по них топталися ногами озвірілі психічно неврівноважені нелюди (мабуть їхні мами в дитинстві їх недолюбили).

Я не дивлюся телевізор. Дуже рідко заходжу в соцмережі. І мені стає легше. Ввечері, коли чоловік приходить з роботи – питаю що нового в світі, і він коротко розповідає про головне. Без важких фотографій, без крикливих лозунгів і страшних заголовків. І мені спокійно, хоча, можливо, і не маю права на спокій в такій ситуації, але я виставила пріоритетом своїх дітей. І це працює.

Я спокійно тепер можу бавитися, посміхатися, бігати, гуляти і присвячувати час своїм дітям. Адже це так несправедливо по відношенню до них, коли батьки не мають на них часу через свої переживання. Не дай Боже комусь недолюбити своїх дітей! Виховаймо нову вільну націю. Давайте віддавати своїм дітям беззаперечну любов, що б не було довкола, оберігаймо їх від зла і від своєї заклопотаності. Дітям потрібні батьки для любові, для підтримки і для відчуття безпеки.

Кожній жінці сьогодні важко справитися з потоком інформації, яка лине з масмедіа, і стосується кожного. Але жінка – це берегиня роду. То ж давайте виконувати свою основну функцію – берегти свій рід, щоб там не було.

Напишіть будь ласка, як Ви справляєтеся з емоціями. Можливо, комусь допоможуть і ваші поради.

Христина Дикун

Facebook Twitter Google+ YouTube Skype