У всіх нас є місця і середовища в яких нам комфортно.

Особливо це стосується мам з малими дітьми. Чому? Ну бо ми підлаштовуємо місця і людей так, щоб менше травмувати своїх дітей.

Приходячи в гості в незнайому квартиру, або до бездітних хазяїнів мама завжди окидає оком і вираховує, в яких місцях її дитина може нашкодити або поранитися =) Правда? ;)

І яка здорова мама піде з дитиною в нічний клуб чи в компанію людей, які курять, випивають, матюкаються чи б’ються?

Таких місць, де мама може комфортно почуватися зі своєю малечею є не так багато – свій дім (бо там вже все налаштовано під малюка =)), дитячий майданчик (і то, далеко не кожний у нашій країні), дитячі гуртки і секції (які часто дуже дорогі), можливо знайомі з дітьми, до яких можна прийти в гості (але велику кількість дітей не завжди можна витримати =))… от і виходить, що мама орієнтується переважно на свою дитину, і часто забуває про свої потреби. Такі місця та ситуації комфортного перебування називаються зонами комфорту.

Как-выйти-из-зоны-комфорта

Зони комфорту можуть бути також і емоційними. Коли мамі важко морально переступити через втому, буденні турботи, справи і піти, скажімо, з чоловіком в ресторан на побачення. Чи важко зібратися і поїхати на вихідні відпочити десь в гори зимою, чи просто десь виїхати на довше за межі дому, бо треба буде наново готувати місце для безпечного перебування своїх дітей.

Чи от, наприклад, емоційно некомфортно мамі бути в компанії бездітних, неодружених подруг, бо всі думки і турботи тепер в неї лише про дітей, а подруг це може не цікавити… Чи, припустимо, компанія кличе сім’ю з дітками в сауну (кафе, басейн…), а мама відмовляється, або знаходить масу відмовок щоб не піти, бо це поза зоною її комфорту. Таких прикладів можна наводити багато. Кожна мама знає, що таке її зона комфорту.

Але чомусь в нас вистачає мотивації на те, щоб вилізти з кризи, з задниці (як каже мій тато =)), проте завжди, чомусь, не вистачає мотивації на те, щоб зробити собі щось приємне. Чому ми можемо витратити час і гроші на, скажімо, ремонт пральної машини і не можемо ті ж самі гроші і час витратити на розслабляючий масаж чи улюблену справу? На відпочинок з друзями чи навіть самій? Чому ми відкладаємо? На що чекаємо? Що дитина виросте? Але в житті різне трапляється, а що як до того часу в нас вже не буде друзів? ;) здоров’я, можливостей? …

зона комфорту

Цього року я вирішила вийти зі своєї зони комфорту. Я запустила свій проект, я провела свій перший вебінар, і я брала участь у вертепі. Ох, як жиш було некомфортно… З тримісячним малюком пертися чужими домівками, в народному строї, до пізньої ночі… Добре що ми старшу (2,5 річну Софійку) змогли залишити в батьків.

Але… я отримала колосальне задоволення!! Від спілкування з друзями, від емоцій людей, які нас приймали, від соціалізації. Це було круто. І, знаєте, це вартувало того, щоб вийти за межі своєї зони комфорту.

Ось відео з нашого вертепу =) Не судять строго, всі ми аматори =)))

 

 

Отже девіз 2014 – виходити з зони комфорту, діставати задоволення від життя, перетворити мрії в плани =) Чого і вам бажаю!! =)

Христина Дикун

Facebook Twitter Google+ YouTube Skype